У першій головній статті ICON журнал представляє Омера Тетика, генерального директора Banca Transilvania, у розмові про людину, яка стоїть за цією посадою. Це портрет генерального директора, який, на думку журналу, зробив банківський світ Румунії більш людяним завдяки тому, яким він є і як діє: природно, відкрито і завжди близько до людей.

Бути генеральним директором — це постійна трансформація. Найбільший тиск — це відповідальність за рішення в умовах швидкозмінної економічної ситуації. Не менш важкою є й спокуса бути в кількох місцях одночасно. Мені допомагає мій характер, постійний контакт з реальністю і, зрештою, час, проведений з дітьми, який дозволяє поглянути на все з іншої перспективи.

Омер Тетік

Генеральний директор як особистість
У фокусі: ясність, наполегливість, рівновага, особистісний розвиток

Про межі, які ця функція допомогла йому побачити:
Роль генерального директора ставить тебе перед власними обмеженнями. Я навчився, що, як би я не планував, я не можу контролювати все. У великій організації потрібно прийняти, що ти не маєш відповідей на всі питання, і дати простір команді. Є також обмеження у часі та енергії, тому важливо якнайкраще розпоряджатися обома. Але є й обмеження, які роблять тебе кращим — можливо, це звучить парадоксально, але це правда. Адже, як тільки ти їх усвідомлюєш, ти стаєш ефективнішим, чітко бачиш, що має значення. Ти більше не бігаєш у всіх напрямках, не намагаєшся вирішити все самотужки, краще бачиш, що є терміновим, а що — важливим.

Про особисті звички, які допомагають відповідати вимогам:
Спорт надає мені енергію, необхідну для мого ритму життя. Читання відкриває мені нові перспективи, а спілкування з людьми — це перевірка на реалістичність. Ясність походить із поєднання енергії, інформації та діалогу.

Про користь моментів сумнівів:
Я приймаю рішення, які впливають на багатьох людей. Сумнів — це добре, він змушує ставити запитання, перевіряти, шукати інформацію. Він допомагає залишатися в реальності, стояти ногами на землі та мислити критично. Це простір для діалогу і, водночас, ознака зрілості.

Про те, хто або що допомагає йому залишатися прив’язаним до реальності:
Я допитливий, прагматичний і відкритий до спілкування з людьми та нових ідей; мені подобається слухати, розуміти, ставити запитання та бути в курсі новин — від цікавих трендів до книг, які можуть змінити твій погляд на світ. Також мені дуже допомагають мої діти, завдяки яким я щоразу відкриваю світ заново.



ЦІННОСТІ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
У фокусі: етика, довіра, вплив, соціальна роль

Які цінності ти ніколи не поступишся, незалежно від обставин?
Чесність, повага та відповідальність за ризики — я маю на увазі як особисті, так і професійні аспекти. Це принципи, які не підлягають обговоренню.

Як ці цінності відображаються у повсякденних рішеннях?
Це проявляється у тому, як ми приймаємо рішення та спілкуємося, у тому, як ми справляємося з викликами.

Яка відповідальність генерального директора банку перед суспільством?
Банк впливає на те, як циркулює капітал, як розвиваються підприємства та громади. Моя відповідальність полягає в тому, щоб підтримувати банк міцним, стійким, обережним і здатним підтримувати економіку навіть у складні часи. Можу сказати, що з цієї точки зору фінансова стабільність є суспільною послугою.

Яку роль відіграє довіра у відносинах між банком і клієнтами?
Це надзвичайно важливо. Фактично, люди довіряють нам свої гроші. А банк, якому люди довіряють, стає частиною їхнього життя.

Як формується і як втрачається довіра до фінансової установи?
Вона будується завдяки послідовності у прийнятті рішень, прозорості, результатам та тому, як ви справляєтеся з кризами та викликами. Але, як і довіра до людей, довіра до інституцій може бути втрачена досить швидко. Тому надзвичайно важливо мати міцну основу — так у скрутні часи люди продовжуватимуть вірити у вас.

Чи бувають правильні рішення, які в короткостроковій перспективі є непопулярними?
Так — це ті рішення, в яких ти обираєш обережність замість стрімкого зростання, коли ти обираєш те, що має кращий вплив у довгостроковій перспективі, замість миттєвих результатів. Моя роль полягає в тому, щоб приймати рішення, які захищають банк, інвесторів, клієнтів і, звичайно ж, команду.

Яку відповідальність ти відчуваєш перед майбутніми поколіннями?
Я вважаю, що це стосується як професійної, так і особистої сфери. Як генеральний директор банку, який є частиною життя мільйонів людей і відіграє таку важливу роль в економіці, я вважаю, що кожне важливе рішення пов’язане, зокрема, з майбутніми поколіннями. Це своєрідна спадщина. Я не розглядаю «майбутні покоління» як щось теоретичне, абстрактне — це діти, які користуються BT Pay Kiddo, які мають свою першу картку в BT, це колеги, які тільки починають свій шлях. Мої троє дітей допомагають мені краще зрозуміти, як думають нові покоління і чого вони прагнуть. Для мене вони є постійним нагадуванням про те, що сьогоднішні рішення потрібно приймати з думкою про завтрашній день.

Яку спадщину ти хотів би залишити після себе як лідер?
Саме так компанія та її співробітники продовжують розвиватися й справді впливати на життя людей. Особисто я хотів би, щоб люди пам’ятали, що я керував з повагою, пристрастю та відповідальністю. Що я приймав рішення, які сприяли їхньому зростанню як членів команди, так і банку загалом.



РІШЕННЯ НА ВИЩОМУ РІВНІ
У фокусі: рішення, тиск, самотність, стратегія

Які рішення ніколи не можна делегувати?
Ті, що стосуються керівництва та кінцевої відповідальності компанії. Вони завжди залишаються за генеральним директором — як через те, що це входить до його обов’язків, так і тому, що їх передача може негативно вплинути на злагодженість та єдність організації.

Як ви справляєтеся з тиском, пов’язаним із прийняттям рішень, що мають значний вплив на економіку?
У BT, головному джерелі фінансування румунської економіки, я усвідомлюю, що деякі рішення можуть вплинути на кредитування, інвестиції та банківську систему, тому я підходжу до них дуже дисципліновано. Я аналізую наслідки, розглядаю різні сценарії, радяться з командами банку, саме для того, щоб рішення не були ізольованими. Що стосується рішень держави, які впливають на економіку, ситуація інша, оскільки ми контролюємо не напрямок, а наслідки. Ми швидко адаптуємося, аналізуючи вплив на клієнтів, вартість та стабільність банківської системи, ведемо діалог з владою та зберігаємо рівновагу.

Наскільки самотньою є насправді посада генерального директора?
Це і є, і не є роль, що передбачає самотність. Самотність випливає з самої природи відповідальності, а не з відсутності людей поруч. Ти обговорюєш, аналізуєш, радишся, але остаточне рішення залишається за тобою, як за генеральним директором. Це особлива форма самотності, притаманна лідерству. До того ж, не всі дилеми можна з кимось поділитися, а тиск, зрештою, є цілком особистим.

Як публічно визнати рішення, яке не дало бажаного результату?
Я вважаю, що це прояв відповідальності. Генеральний директор не може контролювати всі фактори, але може контролювати те, як він реагує. Якщо я опиняюся в такій ситуації, я визнаю реальність, пояснюю обставини, коригую курс і, звичайно, якщо це необхідно, беру на себе особисту відповідальність.

Яке рішення було найскладнішим у вашій кар’єрі?
Найважчі рішення — це завжди ті, що стосуються людей. Незалежно від того, чи йдеться про реорганізацію, зміну курсу чи оперативні рішення в кризові періоди, моя роль полягає в тому, щоб приймати їх з ясністю, емпатією, чесністю та мужністю.

Швидкі запитання та відповіді:

ЗА МЕЖАМИ ПОСАДИ ГЕНЕРАЛЬНОГО ДИРЕКТОРА

Що ти робиш у першу чергу, перш ніж розпочати робочий день?
Я починаю з ранкової кави, а потімп’ю коктейль, читаючи пресу.

Що завжди є на моєму робочому столі?
Зошит і ручка. Я не можу зосередитися, якщо в руці немає ручки.

Як виглядає ідеальний вихідний день?
Сніданок, приготований вдома разом із дітьми, велосипедна прогулянка лісом, кілька годин відпочинку з книжкою в руках і тривала вечеря в місті з друзями.



ОСОБИСТІ ВПЛИВИ

Людина, яка вплинула на тебе?
Моя сестра, з її турботою та повагою до людей, з її «невичерпною» силою.

Яка порада, отримана на початку кар’єри, виявилася найважливішою?
Не заробляй собі репутацію поганими вчинками, бо коли ти впадеш, тобі доведеться розплачуватися за них. (Роберто Марзанаті)

Що тебе найбільше здивувало з того часу, як ти став генеральним директором?
Мені вдалося не втратити зв’язок із реальним життям, зберегти дружні стосунки та налагодити тісні й дуже добрі стосунки зі своїми дітьми.

Який урок тобі дався важче, ніж ти б хотів?
Гарні часи призводять до поганих рішень, виживають лише параноїки.



ЛІДЕРСТВО, ІНАКШЕ СКАЗАНО

Яку рису ти цінуєш у людях, з якими працюєш?
Залученість та відкритість.

Чого ти не терпиш у команді?
Відсутність колегіальності.

Що ти собі кажеш, коли справи йдуть не за планом?
Те саме я кажу і своїм дітям: «Не здавайся, спробуй ще раз, інакше та ще краще!»

Яке питання ти найчастіше ставиш під час зустрічей?
З чим ми вийдемо звідси? Що мені робити?

Що ти сподіваєшся залишити після себе, крім результатів?
Легендарна та міцна організація з потужною культурою, здатна впоратися з будь-яким викликом.



ПОЗА СЛУЖБОВИМИ ОБОВ'ЯЗКАМИ

Що приносить тобі задоволення?
Позитивний відгук або жест вдячності.

Що ти хочеш, щоб люди розуміли про роль генерального директора?
Генеральний директор відчуває найбільший тиск. Колеги, клієнти та влада звертаються до мене не тоді, коли все йде добре, а коли виникають проблеми чи виклики. Саме генеральний директор підтримує високий моральний дух і дотримується стратегії.

Що тебе мотивує, коли тиск дуже великий?
Те, що у нас сильна команда і я знаю, що я не один. Я б додав ще й вплив нашої роботи в Румунії.


ОМЕР ЛЮДИНА

Музика чи тиша?
Музика, хард-рок.

Чого тобі не вистачає, щоб стати генеральним директором?
Час. А надто час для себе.

Яка дрібниця допомагає тобі зберігати спокій?
Я намагаюся бачити світлу сторону ситуації та не втрачати настрою.

Що ти дізнався про себе?
Коли я вже не можу, я можу ще більше.